В Национальном природном парке «Синевир», который расположен в Межгорском районе Закарпатья (в направлении от села Межгорье к Синевирской Поляне), действует крупнейший в Восточной Европе Центр реабилитации бурого медведя. Его начали создавать в 2011 году и до 2017 года он был единственным в Украине.

Заповедник расположился на 12 гектарах смешанного леса с горными реками и водопадами. Здесь находятся два десятка животных, которые были спасены из ужасных условий… у каждого «косолапого» здесь своя трагическая история. Кто-то всю свою жизнь прожил в тесной клетке, кого-то «учили» танцевать на раскаленной поверхности, на некоторых тренировали бойцовских собак, одному выжгли глаза кислотой. А одного двухмесячного мишку нашли в лесу, когда его мать застрелили браконьеры. Теперь он растет в компании таких же товарищей.

Центр разделен на две части — карантин с вольером и огражденный лес, в котором есть почти все для нормального существования животных. Первое время, находясь на карантине, медведь должен привыкнуть к другим медведям, привыкнуть к полусвободе, ведь животному, прожившему всю жизнь в клетке, тяжело адаптироваться к новым условиям. В реабилитационном центре медведи понемногу возвращаются к приближенной естественной жизни.

Медведям здесь дали смешные имена: Потап, Ляля, Мишутка, Балу, Бася, Бубочка, Беня. А еще неплохо кормят — любимые сезонные лакомства мишек — малина, ежевика и мед.

В заповеднике нам поведали несколько фактов о медведях. 1. В Украине их осталось не более 300. 2. Удар лапы среднего медведя составляет 2 тонны. 3. Медведь чувствует запах человека за 17 километров, и, боясь его, пытается отдалиться, поэтому первым не нападает.

Синевирский «медвежий заповедник» произвел огромное впечатление, это место поразит любого туриста и никого не оставит равнодушным.

 

У Національному природному парку «Синевир», який розташований в Міжгірському районі Закарпаття (в напрямку від села Міжгір’я до Синевирської Поляни), діє найбільший в Східній Європі Центр реабілітації бурого ведмедя. Його почали створювати в 2011 році й до 2017 року він був єдиним в Україні.

Заповідник розташувався на 12 гектарах змішаного лісу з гірськими річками і водоспадами. Тут знаходяться два десятки тварин, яких врятували з жахливих умов … у кожного «клишоногого» тут своя трагічна історія. Хтось все своє життя прожив в тісній клітці, когось «вчили» танцювати на розпеченій поверхні, на деяких тренували бійцівських собак, одному випалили очі кислотою. А одного двомісячного ведмедика знайшли в лісі, коли його мати застрелили браконьєри. Тепер він росте в компанії таких самих товаришів.

Центр розділений на дві частини — карантин з вольєромта огороджений ліс, в якому є майже все для нормального існування тварин. Перший час, перебуваючи на карантині, ведмідь повинен звикнути до інших ведмедів, звикнути до напівсвободи, адже тварині, яка прожила все життя в клітці, важко адаптуватися до нових умов. У реабілітаційному центрі ведмеді потроху повертаються до наближенного природного життя.

Ведмедям тут дали смішні імена: Потап, Ляля, Мишко, Балу, Бася, Бубочка, Беня. А ще непогано годують — улюблені сезонні ласощі ведмедиків — малина, ожина і мед.

У заповіднику нам розповіли кілька фактів про ведмедів. 1. В Україні їх залишилося не більше 300. 2. Удар лапи середнього ведмедя становить 2 тонни. 3. Ведмідь відчуває запах людини за 17 кілометрів, і, боячись його, намагається віддалитися, тому першим не нападає.

Синевірський «ведмежий заповідник» справив величезне враження, це місце надихне будь-якого туриста та нікого не залишить байдужим.